Велика група Марганецького ліцею № 10 здійснила цікаву екскурсію до Петриківки. Далеко за межами України знане мистецтво народних майстрів села Петриківки, що на Дніпропетровщині. Ажурна, легка, чарівна квітка, що в минулому прикрашала стіни та піч сільської хати, побутові речі, нині розквітла витонченим візерунком на фарфоровій вазі, на шовковій тканині, на дерев’яній сувенірній шкатулці.
Ще в середині XVIII століття місця ці були облюбовані для заселення кошовим отаманом Війська Запорозького Петром Калнишевським, чиє ім’я навіки лишилося жити у назві одного з найгарніших сіл Придніпров’я – Петриківка. Село, що вільно розкинулось посеред степів, було “казенною державною слободою” і тому не знало найважчого гніту кріпацтва. Вічно живий дух непокори, горде усвідомлення своєї незалежності, особиста гідність – головні риси характеру петриківців, - формують особливий тип людини-творця, здатної не лише бачити й цінувати красу своєї землі, а й виражати її в особливій ліричності пісенних мелодій, у підкресленій вишуканості візерунків вишивок, у витонченій багатобарвності декоративного розпису.
Першими петриківськими чарівницями називали Т.Я.Пату, Н.А.Білокінь, І.У.Пилипенко. Три чудові майстрині, три яскраві творчі індивідуальності і три напрямки у розвитку традицій декоративного розпису. Триває освоєння під розпис різних матеріалів – порцеляни, металу, пластмаси, дерева, кераміки. У 1950-1960 роках, завдяки безлічі виставок, мистецтво петриківців переступає межі України. З блискучої плеяди учнів Тетяни Пати найбільш послідовними у збагаченні традицій петриківського розпису, новаторами по духу й широті творчих інтересів стали Федір Савович Панко та Василь Іванович Соколенко. Обидва вони багато зробили для врятування промислу. У 1958 році Федір Савович Панко зумів об’єднати окремих майстрів у цех підлакового розпису. Дванадцять років потому, в 1970 році, він організовує експериментальну творчу майстерню. У числі безсумнівних заслуг майстра – відкриття при фабриці Музею історії декоративного розпису, де ним зібрані чудові зразки мистецтва як старійшин, так і сучасних художників Петриківки.
Цікаві розповіді почули ліцеїсти від Федора Савовича Панка під час екскурсії. А які його картини! Розпис Федора Панка соковитий, крупний, без зайвої дрібності. Малюнок орнаменту простий, але відточений. У колориті його виробів переважають червоні, сині, зелені кольори – улюблені фарби в українській народній творчості. Їх багата тональна партитура випромінює пульсуючу радість, створює настрій справжнього свята.
Земля петриківська зростила не одне покоління майстрів народної творчості. Вдивіться у барвисту в’язь орнаменту петриківського розпису – і на вас буквально повіє ароматом трав, ягід та квітів привільних степів Придніпров’я. Однак петриківський орнамент не є прямим відображенням природних мотивів. Створений у розписах світ – плід творчої фантазії народного художника. Тому він такий близький серцю, життєрадісний і святково гарний.
Не менше вражає дар збагачувати принципи орнаменту нескінченними варіаціями з нових квіткових, рослинних мотивів і сучасної символіки, заселяти його безліччю птахів і звірів. Цікаві роботи творчих лідерів: Володимира Глущенка, Андрія та Марії Пікуші, Ганни Самарської, Наталки Рибак, Валентини Панко, Ірини Назаренко та інших. Гроно калини перед очима та стеблинка в дивовижно спритних руках – от і весь премудрий інструмент, за допомогою якого талановиті Петриківці творять незбагненну красу. Головне – зберігається спадковість старої традиції, яка бережливо передається з поколінні в покоління від батьків до дітей та онуків. Ліцеїсти могли подивитися, як працюють сучасні майстри: ніби за помахом руки майстринь-чарівниць розпускаються на папері дивовижні “цибульки” та “кучерявки”, троянди й папороть, злітаються небачені жар-птиці й горлиці, сови та зозулі, припливають із казкового океан-моря золоті рибки. Дивовижними самоцвітами починають переливатися і звичайні фарби.
Петриківський декоративний розпис дійсно є одним з унікальних проявів української художньої культури. Культури старовинної, яка йде корінням у глибини історії, створюваної протягом століть працею і талантом наших предків та сучасників. Культури суто національної, не скаламученої сторонніми домішками та впливами, що втілила в собі духовне багатство й творчу щедрість українського народу.
Комментариев нет:
Отправить комментарий